Особливості романо-германської правової системи





 
ЗМІСТ

ВСТУП    3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ    6
1.1. Правова система: поняття та структура    6
1.2. Джерела романо-германської системи права    11    
Висновки до розділу 1    21
РОЗДІЛ 2. ВИНИКНЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ    22
2.1. Виникнення романо-германської правової сім’ї    22
2.2. Внесок університетів у формування романо-германської правової системи    25
Висновки до розділу 2    31
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ    32
3.1. Структура права    32
3.2. Норма права     43
3.3. Судовий прецедент    46
Висновки до розділу 3    53
ВИСНОВКИ    54
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    57

 

 
ВИСНОВКИ

Таким чином, під правовою системою взагалі розуміється сукупність внутрішньо впорядкованих, взаємопов’язаних, соціально однорідних юридичних явищ, за допомогою яких публічна влада здійснює регулятивно-організуючий вплив на суспільні відносини, поведінку людей і їх об’єднань. Цінність поняття правової системи полягає в тому, що воно дає додаткові аналітичні можливості для комплексного аналізу правової сфери життя суспільства. В той же час, норми права, разом з викликаними ними правовідносинами – це необхідні кріплення, зв’язуючи ланки правової системи.
«Стиль права» складається із п’ятьох чинників: 1) походження і еволюція правової системи; 2) своєрідність юридичного мислення; 3) специфічні правові інститути; 4) природа джерел права і засоби їх тлумачення; 5) ідеологічні чинники.
Підсумуємо, що головним структурним елементом романо-германської системи права є галузь права. Основна класифікація виділяє такі галузі підсистеми публічного права: конституційне, кримінальне, адміністративне, фінансове, міжнародне публічне, процесуальні галузі, основні інститути трудового права та інші. До галузей підсистеми приватного права належать: цивільне, сімейне, торгове, міжнародне приватне, а також окремі інститути трудового права (у цілому трудове право має змішаний характер) та ін.
Романо-германська норма права – це загальне правило поведінки, сформульоване законодавцем чи уповноваженим ним органом. Головне місце серед джерел (форм) романо-германської правової системи посідає нормативно-правовий акт. За романо-германською правовою доктриною закони поділяються на конституційні і звичайні. Конституційні закони мають пріоритет щодо інших. Окрім законів, в країнах романо-германської правової системи приймається безліч підзаконних актів: декрети, регламенти, інструкції, циркуляри та інші документи, що видаються виконавчою владою. Також до джерел романо-германського права відносяться звичай, якому відведена допоміжна роль, правова доктрина та судова практика. Важливою особливістю романо-германської правової системи є кодифікація, тобто наявність кодексів з високим рівнем узагальнення і систематизації значної частини законодавства.
Підсумуємо, романо-германська правова сім’я виникла в XII і XIІІ століттях на заході Європи і її виникнення пов’язано з відродженням, яке відбулося у ті часи. Одним з найважливіших аспектів відродження був юридичний. Нове суспільство знову усвідомило необхідність права вважаючи, що тільки право може забезпечити порядок і безпеку, яких вимагає Божественний задум і які необхідні для прогресу. Ідеал християнського суспільства, заснованого на милосерді і ідея створення на Землі Граду Божого були відкинуті. Перестали ототожнювати релігію і мораль з громадянським порядком і правом. За правом знову була визнана його власна роль і автономія і з цього часу це стало характерною рисою для західного способу мислення і цивілізації де суспільні відносини мають бути засновані на праві.
Розглядаючи роль університетів у формуванні романо-германської правової системи зазначимо, що вони виробили і розвинули, починаючи з XII століття на базі кодификації імператора Юстиніана загальну для всіх юридичну науку, пристосовану до умов сучасного світу. Ряд шкіл, кожна зі своїми завданнями й своїми власними методами зробили свій внесок в еволюцію та становлення романо-германської правової сім’ї. Школа глосаторів прагнула встановити первісний зміст римських законів, школа постглосаторів в XIV столітті характеризувалась тенденцією до очищення римського права і підданні його переробці, відтепер юристи прагнули практично використовувати римське право, пристосувати його рішення до нових умов, нова школа, іменована доктриною природного права, яка перемагає в університетах у XVII і XVIII століттях вимагала, щоб поряд з приватним правом, заснованим на римському праві, Європа виробила і бракуючи їй норми публічного права, які виражають природні права людини і гарантують свободу людської особистості. Остання школа підготувала підґрунтя для наступного періоду, в якому ми знаходимося і в даний час, – періоду, де переважає законодавство.
Варто узагальнити, що у всіх країнах романо-германської правової сім’ї юридична наука об’єднує правові норми в одні і ті ж великі групи. Публічне право, як і приватне право, у всіх країнах романо-германської системи розпадається на такі основні галузі: конституційне право, адміністративне право, міжнародне публічне право, кримінальне право, процесуальне право, цивільне право і торгове право, трудове право і т.д.
Зобов’язальне право – це один з основоположних розділів будь-якої правової системи, що входить в романо-германську сім’ю. Спираючись на римське право, доктрина в країнах романо-германської сім’ї створила зобов’язальне право, яке вважається центральним розділом цивільного права, головним об’єктом юридичної науки.
Підсумуємо, у всіх країнах романо-германської правової сім’ї правову норму розуміють, оцінюють і аналізують однаково. Завдяки зусиллям науки норма права піднята на вищий рівень; її розуміють як правило поведінки, що володіє загальністю і що має серйозніше значення, ніж тільки її застосування суддями в конкретній справі. Поняття правової норми, прийняте романо-германською правовою сім’єю, є основою кодифікування в тому вигляді, як її розуміють в континентальній Європі.
Варто також підсумувати, що в романо-германській правовій сім’ї реальний статус і реальна юридична сила прецеденту визначається не формально-юридичними актами, а фактичними життєвими обставинами. Формально-юридичний акт як форма права лише відображає і закріплює суспільні відносини, що в тій чи іншій мірі реально склалися, включаючи відносини, що стосуються реального статусу прецеденту і його юридичної сили, які складають матеріальний зміст цієї форми.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Алексеев О.М. Общая теория права. Юридическая литература [текст] / под ред. О.М. Алексеев. – М., 2000. – 424 с.
2.    Бебик В. M. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика  [текст] / під ред.  В.М. Бебика. – К., 2008. – 156 с.
3.    Бебик В. М. Політологія для політика і громадянина [текст] / під ред. В.М. Бебика. – К.: МАУП, 2003. – 424 с.
4.    Волинка. Г.К. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навч. посіб. [текст] / під ред. Г.К. Волинки. – Т.: Карт-бланш, 2002. – 247с.
5.    Давид Р. Основные правовые системы современности [текст] / под ред. Р. Давида. – М., 2000. – 342 с.
6.    Задорожний Ю.А. Вплив римського права на формування романо-германської правової сім’ї [Текст] / Ю.А. Задорожний // Часопис Київського університету права. – 2006. – №4. – С. 37-42.
7.    Задорожний Ю.А. Римське право – доктринальна першооснова права та юридичної науки в країнах романо-германської правової сім’ї та Україні [Текст]: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 – «Теорія та історія держави і права» / Ю.А. Задорожний. – К., 2008. – 23 с.
8.    Зайчук О. В. Правові системи сучасності та тенденції їх розвитку [Текст] / О. Зайчук, Н. Онищенко // Право України: Юридичний журнал. – 2002. – №11. – С. 23-26.
9.    Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права. Академічний курс [текст] / під ред. О.В. Зайчука. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 578 с.
10.    Кирилюк Ф.М. Політологія: історія та методологія  [текст] / під ред. Ф.М. Кирилюка. – К.: Здоров’я, 2005.  – 632 с.
11.    Конституционное (государственное) право зарубежных стран. [текст] / под ред. Б.А. Страшуна. – М.:БЕК, 2006. – 1452 с.
12.    Копейчиков В.В. Загальна теорія держави і права [текст] / під ред. В.В. Копейчикова. – К., 2003. – 424 с.
13.    Котюк В.О. Основи деpжави і пpава: [текст] / під ред. І.Д. Боpис. – К.:ВEHТУРІ, 2005. – 360 с.
14.    Мадісон В. В., Шахов В. А. Політологія міжнародних відносин: Підручник [текст] / під ред. В.В. Мадісона. – К.: Либідь, 2002. – 176 с.
15.    Матузов Н.И. Право как центральный элемент и нормативная основа правовой системы [Текст] / Н.И. Матузов // Вопросы теории государства и права: Юридический журнал Саратовского университета. – 1988. – №7. – С. 20-29.
16.    Машков А. К. Правові системи світу [текст] / під ред. А.К. Машкова. – К., 2002. – 366 с.
17.    Основи держави і права: Hавч. посібник у запитаннях і відповідях для вступників до юpид. закладів [текст] / під ред. С.Д.Гусаpєва. – К.: Юpінфоpм, 2001. – 242 ст.
18.    Основы государства и права [текст] / под ред. Кошарова В.В. – Х., 2004. – 563 с.
19.    Підопригора О.А. Римське право [текст] / під ред. О. А. Підопригори. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
20.    Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. Справочник [текст] / под ред.  Ф.М. Решетникова. – М.: Юридическая литература, 2003. – 356 с.
21.    Рябов С.Г. Політологічна теоpія деpжави [текст] / під ред.  В.П. Hедашківського. – К.: ТАHДEМ, 2002. – 432 с.
22.    Саидов А.Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира [Текст] / А.Х. Саидов. – М.: ИГП РАН, 1993. – 148 с.
23.    Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых систем мира [текст] / под ред. О.Ф. Скакуна. – К.: Ін Юре, 2008. – 464 с.
24.    Скакун О.Ф. Теорія держави і права [текст] / під ред. О.Ф. Скакуна. – Харків: Консул, 2011. – 656 с.
25.    Теория государства и права [текст] / под ред. С.С. Алексеева. – М., 2000. – 584 с.
26.    Теорія держави і права: Юрінком Інтер Навч. посіб. [текст] / під ред. С.Л. Лисенкова. – К., 2005. – 608 c.
27.    Тихомиров Ю.А. Курс порівняльного правознавства [текст] / під ред. Ю.А. Тихомирова. – К., 2000. – 457 с.
28.    Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник [текст] / під ред. К.Г. Федорова. – К.: Вища школа, 2004. – 464 с.
29.    Харитонов Є. Вивчення рецепції римського права в ОНЮА: десять років досліджень [Текст] / Є. Харитонов, О. Кулініч // Юридический вестник. – 2007. – №4. – С. 102-109.
30.    Харитонов Є. Європейські правові системи: проблеми класифікації [Текст] / Є. Харитонов, О. Харитонова // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2002. – №2. – С. 3-14.
31.    Хома Н. Історія держави та права зарубіжних країн: Навч. посіб. для студент. вищ. закл. освіти [текст] / під ред. Н. Хоми. – К.: Магнолія плюс, 2003. – 474 с.
32.    Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учебное пособие для высших учебных заведений [текст] / под ред. В.Н. Хропанюк. – М.: И.П.П., 2000. – 525 с.
33.    Цвайгерт К., Кетц Х. Вступ в порівняльне правознавство в сфері приватного права [текст] / під ред.  К. Цвайгерта. – К., 2000. – 310 с.
34.    Цыганков П.А. Теория международных отношений: Учеб. пособие [текст] / под ред. П.А. Цыганкова. – М.: Гардарики, 2004. – 590 с.
35.    Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов [текст] / под ред. А.Ф. Черданцева. – М.: Юрайт, 2000. – 298 с.
36.    Четвернин В.А. Демократическое конституционное государство: введение в теорию [текст] / под ред. В.А. Четвернина. – М., 2000. – 315 с.
37.    Шевченко О.О. Істоpія деpжави і пpава заpубіжних  [текст] / під ред. І.Д. Боpиса. – К.: Вентуpі, 2000. – 416 с.
38.    Шепелев М. Я. Теорія міжнародних відносин: Підручник [текст] / під ред. М.Я. Шепелява. – К.: Вища школа, 2004. – 622 с.
39.    Шляхтун М. П. Політологія: Підручник [текст] / під ред. М.П. Шляхтуна. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.
40.    Шульженко Ф.П., Hаум М.Ю. Істоpія вчень пpо деpжаву і пpаво: Куpс лекцій [текст] / під ред. В.В. Копєйчикова. –  К.: Юpінком Інтеp, 2001. – 260 с.


 
 
купить диплом в Ставрополе