Лексико-стилістичні засоби у політичних текстах на прикладах промов політиків






Лексико-стилістичні засоби у політичних текстах на прикладах промов політиків


2012
 
ЗМІСТ

ВСТУП    3
РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ    8
1.1 Поняття політичного дискурсу та його диференційні ознаки    8
1.2 Дослідження поняття політичного дискурсу в працях науковців-лінгвістів    18
РОЗДІЛ 2. ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ТЕКСТІВ ТА ЇХ АНАЛІЗ    24
2.1 Особливості лінгвістичного аналізу політичних текстів    24
2.2 Лексико-стилістичні особливості сучасного політичного дискурсу    36
2.3 Неоднозначність та езотеричність політичної мови    41
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ В ПОЛІТИЧНИХ ТЕКСТАХ НА ПРИКЛАДІ ПРОМОВ Б.ОБАМИ, Д.МЕДВЄДЄВА ТА В.ЯНУКОВИЧА    49
3.1 Метафора як невід’ємна складова політичних текстів    49
3.2 Особливості вживання епітетів в політичних текстах    53
3.3 Використання гіпербол, порівняння та риторичних запитань в політичних текстах    56
ВИСНОВКИ    63
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ    66
ДОДАТКИ    72

 

ВИСНОВКИ

Політичний дискурс – це інституційне спілкування, яке, на відміну від особово-орієнтованого дискурсу, використовує певну систему професійно-орієнтованих знаків, тобто володіє власною підмовою. Дуже часто політичний дискурс моделюється відповідно до норм, потреб і вимог аудиторії, а не автора. Через це, характеризуючи політичний дискурс, ми можемо говорити як про активного автора чи авторів (власне того, хто створює чи презентує певний політичний текст), так і про пасивного автора (так ми можемо назвати вплив аудиторії чи опонента на політичний дискурс).
Мова в політичному житті, відіграє одну з головних ролей. Так як саме з допомогою мови, тембру, темпу голосу політичний лідер доносить свої прагнення та бажання до аудиторії. Мова і мислення поняття не роздільні хоча мислення та мова самостійно існувати можуть. Важливе місце у житті політика займають політичні тексти, їх дослідженню присвячено багато праць вітчизняних та зарубіжних вчених.
Лінгвістика пропонує чимало підходів та методів для аналізу окремих політичних текстів і політичного дискурсу як системи, що значно збільшує можливості розуміння не тільки власне текстів і усіх змістів, що в них закладені, але й мети комунікації, яка опосередкована текстовою діяльністю, та робить можливою більш-менш об’єктивну оцінку потенційного впливу, який, відповідно, має текст. Це особливо важливо для політичної сфери з огляду на її специфічну рису – перевага тексту над реальністю, що складається з конкретних подій, з одного боку, та особливості мови й тексту, які дозволяють політичним суб’єктам використовувати політичну мову на свою користь. Врешті-решт, все вищезазначене підтверджує необхідність розвитку нового напряму на межі політичної та мовознавчої наук, спрямованого на дослідження мовних явищ у політичній сфері, – політичної лінгвістики.
Підсумуємо, що для вербального втілення сучасного політичного дискурсу характерно: 1) наявність спеціально-обумовленої функціональної політичної лексики; 2) перехід до нормального стилістичного тексту; 3) значне оновлення політичного словника; 4) яскрава метафоризація політичної мови; 5) використання розмовно-зниженої лексики; 6) деспеціалізація термінів; 7) активізація запозичень; 8) тенденція до стандартизації.
Підкреслимо, що політична мова як вербальна сторона політичного дискурсу характеризується змістовою невизначеністю, неоднозначністю, яка спричиняється як семантичними, так і прагматичними чинниками, а також таємничістю мовлення, езотеричністю, яка частково компенсується здатністю реципієнтів політичного дискурсу до здогадки.
В той же час, метафора є універсальним явищем, яким вдало користуються в політичних промовах, статтях та різних оглядах: вона слугує і для називання предметів, і для створення їхнього образу, і для формування непредметних понять. Проте у будь-якому випадку, метафора, рано чи пізно зникає. Переважна більшість метафор служить для створення образів, настроїв, оцінок у свідомості читачів.
Зазначимо, що епітет виконує, як правило, орнаментальну функцію, проте не зводиться лише до неї. Він активно сприяє пізнанню світу тим, що розвиває наші знання про предмети, осіб, явища, дії, процеси якимись новими гранями їх ознак, відкриваючи й актуалізуючи нові зв'язки між цими ознаками, заміщаючи постійні ознаки іншими, часом змінними, і дає нові знання про світ. В образності епітета буває більше істинності, ніж у прямому атрибуті предмета. Розширюючи якимись, часом несподіваними асоціаціями коло семантичних компонентів, епітет розширює валентність лексем і закріплює її на синтагматичній осі, наближаючи до істини об'єктивність наших знань про світ.
На основі аналізу лексико-стилістичних засобів, використаних у політичних текстах, ми приходимо до висновку, що їх різноманітність надає текстові образності, яскравості, експресивності та колоритності. Діапазон використання художніх засобів у текстах є досить широким. Наявними у текстах є гіперболи, епітети, порівняння, перечислення та риторичні запитання.
Проаналізувавши тексти промов Барака Обами, Дмитра Медвєдєва та Віктора Януковича можемо зробити такі висновки, що найбільше метафор у своїх промовах використовує Барак Обама та Віктор Янукович. Надзвичайно насиченими епітетами є промови Віктора Януковича та Барака Обами. В той же час, Дмитро Медвєдєв рідше вживає стилістично-забарвлені епітети в своїх промовах. Цікавим виявився той факт, що найчастіше гіперболами користується Віктор Янукович, а найрідше – Барак Обама. Дослідження показало, що порівняння в політичному дискурсі цих відомих політиків використовується дуже рідко.


 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.    Александрова А. С. Книга для чтения и развития речи: Художественный текст для иностранцев, учащихся средних специальных заведений. – М.: Русский язык, 1986. – 287 с.
2.    Амосов Н. М. Моделирование мышления и психики. – М.: Наука, – 1965. – 314 с.
3.    Англо-русский словарь лингвистики и семиотики / Под ред. А. Н. Баранова, Д. О. Добровольского. – М,: Наука, 1995. – 587 с.
4.    Андреева Г. М. Социальная психология. – М.: МГУ, 1990. – 371 с.
5.    Арнольд И. В. Основы научных исследований в лингвистике. – М.: Высшая школа, 1991. – 271 с.
6.    Арутктож Н, Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры / Вступ. ст. и общ. ред. Я, Д. Арутюновой и М. А Журинс. – М.: Прогресс, 1990. – 216 с.
7.    Арутюнова Н. Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Русские словари, 1990. – 718 с.
8.    Афанасьев В. Г. Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980. – 198 с.
9.    Баранов А. М., Сергеев В. М. Лингво-прагматические механизмы аргументации // Рациональность, рассуждение, коммуникация. – К., 1987. – 89 с.
10.    Баранов А. М., Сергеев В. М. Логико-методологический анализ // Рациональность, рассуждение, коммуникация. – К., 1987. – 112 с.
11.    Баранов А. Я, Казакевич Е. Г. Парламентские дебаты: традиции инновации. Советский политический язык (от ритуала к метафоре). – М.: Прогресс, 1991. – 317 с.
12.    Барченков Я А. Стереотипные речевые высказывания // Текст и проблемы его исследования: Сб. научн. тр. – Казань, 1989. – 187 с.
13.    Билли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. – М.: Изд-во иностранной литературы, 1955. – 371 с.
14.    Брудный А.А. Психологическая герменевтика/А.А, Брудный. – М.: Лабиринт, 1998. – 336 с.
15.    Бурлачук Л.Ф. Особливості аналізу політичногодискурсу // Соціальна психологія. – 2007. – № 3. – C. 51-59
16.    Бурлачук Л.Ф. Психодіагностика   / Л.Ф. Бурлачук. – СПб., 2002. – 108 с.
17.    Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Лингвострановедческая теория слова. – М.: Наука, 1980. – 249 с.
18.    Вознесенська О. Політичний текст і електоральна поведінка населення // Соціальна психологія. – 2004. – № 5 (7). – C. 79-89.
19.    Гаврилова М.В. Политический дискурс как объект лингвистического анализа // ПОЛИС. – 2004. – № 3. – С. 127-139.
20.    Гак В. Г. Коммуникативные трансформации ж системность средств логического выделения во французском языке // Филологические науки. – 1975. – № 5.
21.    Ганжуров Ю. Контент-аналіз у політичних дослідженнях преси // Політичний менеджмент. – 2004. – № 3. – С. 30-35.
22.    Гатъперю I. Р. Текст как объект лингвистического исследования. – М.: Наука, 1981. – 312 с.
23.    Городецька О.М. Міжнародна інформація: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів/О.М. Городецька. – К.: МІЛП, 2001. – 165 с.
24.    Грайс Г. П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистическая прагматика. – М. : Прогресс, 1998. – 400 с.
25.    Дридзе Т. М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации / Т.М. Дридзе. – М. : Наука, 1984. – 268 с.
26.    Дрідзе Т.М. Текстова діяльність в структурі соціальної комунікації: Проблеми семиосоциопсихологии  /Т.М. Дрідзе. – М., 1984. – 300 с.
27.    Зиновьева Н.Б. Документоведение: Учеб.-метод. Пособие/Н.Б. Зиновьева. – М.: ИПО Профиздат, 2001. – 207 с.
28.    Ильин И. Эпистема как языковая норма // Лингвистика: Сб. науч. тр. – Пермь: ИГУ, 1996. – 478 с.
29.    Каменская О. Л. Текст и коммуникация. – М.: Высшая школа, 1990. – 275 с.
30.    Кассирев Э. Сила Метафоры // Теория метафоры. – М.: Прогресс, 1990. – 178 с.
31.    Кибрик А. Е., Богданова Е. А. Дискурсивные слова как маркеры нетривиальных операций над знаниями // Труды международного семинара «Диалог – 95: компьютерная лингвистика и ее приложения». Казань, 31 мая – 4 июня, 1995 г. – Казань: КГУ, 1995.
32.    Кольцов М. Писатель в газете/М. Кольцов. – М., 1991. – 36 с.
33.    Міхайлова Н.Б. Психологічний аналіз мовного змісту: досвід вимірювання афектів агресії методом Готтшалка–Глезер // Иностранная психологія, 2000. – № 12. – 66-83 с.
34.    Новіков А.І. Семантика тексту і її формалізація /А.І. Новіков. – М., 1983. – 345 с.
35.    Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 16. Лингвистическая прагматика / Отв. ред. Е.В.Падучева – М.: Прогресс, 1985. – 504 c.
36.    Основы теории речевой деятельности / Под ред. А.А. Леонтьєва. – М.: Наука, 1974. – 368 с.
37.    Прохоров Ю.Е. Действительность. Текст. Дискурс: Учеб. Пособие/Ю.Е. Прохоров. – М.: Флинта, Наука, 2004. – 221 с.
38.    Пушкин А. А. Способ организации дискурса и типология языковых личностей // Язык, дискурс и личность: Межвуз. сб. науч. тр. – Тверь: ТГУ, 1990. – 98 с.
39.    Рац У.Н., Михайлова Н.Б. Новий метод діагностики мовної компетентності: Ц-тест. // Іноземна психологія. – 1995. – №5. – С. 72–78
40.    Рождественский Ю. В. Языковая практика и теория язика /Ю.В. Рождественский. – М. : МГУ им. Ломоносова, 1974. –  37 с.
41.    Розенцвейг В. Ю. Лингвистический подход к описанию культурных контактов. – M.: Наука. 1964. – 173 с.
42.    Русакова О.Ф., Максимов Д.А. Политическая дискурсология: предметное поле, теоретические подходы и структурная модель политического дискурса // ПОЛИС. – 2006. – № 4. – С. 26-43.
43.    Русалов В.М. Новий варіант адаптації особового тесту ЕРІ // Психологічний журн. 1987. № 1.С. 113–126
44.    Скребнев Ю. М. Основы стилистики английского языка. – М. Высшая школа, 1994. – 365 с.
45.    Слово у дії. Интент-аналіз політичного дискурсу / Під ред. Т.з. Ушакової, Н.Д. Павлової. – СПб., 2000. – 210 с.
46.    Солганик В.М. Относительно концепции глубинной структуры   // Вопросы языка. – 1998. – №5
47.    Теплов Б.М. Вибрані праці/Б.М. Теплов. – М., 1985. Т. 1,2
48.    Тураева З. Я. Художественный текст и пространственно-временные предложения   // Семантико-стилистические исследования текста и предложений. – М., 1980. – С.38-45
49.    Уоллакотт Дж. Сообщения и значения // Назаров М.М. Массовая коммуникация в современном мире: методология анализа и практика исследований. – М., 2002. – 240 с.
50.    Ушакова Т. Н., Латынов, В. В., Павлова, А. А., Павлова, Н. Д. Ведение политических дискуссий: Психологический анализ конфликтных выступлений. – М., 1995. – 241 с.
51.    Ушакова Т.Н. Мова: витоки і принципи розвитку /Т.Н. Ушакова. – М., 2004. – 287 с.
52.    Уэллс У., Бернет Дж.., Мориати С. Реклама: принципы и практика/Пер. с англ. Л.Ф. Никулына. – М.: ЮНИТИ-Дана, 2001. – 415с.
53.    Федин К.А. Собрание починений /К.А. Федин. – М., 1993. – Т.9. – 351 с.
54.    Хэар Р. М. Дескрипция и оценка // Лингвистическая прагматика / Новое в зарубежной лингвистике. – М.: Прогресс, 1985. – 258 с.
55.    Шейгал Е.І. Соціолонгвістичний політичний дискурс/Е.І. Шейгал. – Волгоград, 2000. – 431 c.
56.    Щерба Л. В. Языковая система и речевая деятельность. – Л.: Наука, 1974. – 371 с.
57.    Medvedev Excerpts from Transcript of Meeting of the Council for Civil Society Institutions and Human Rights [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
58.     Medvedev Presidential Address to the Federal Assembly of the Russian Federation [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
59.    Obama Night Before the Election [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
60.    Obama The American Promise Acceptance Speech at the Democratic Convention [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
61.    Yanukovich President's address at Verkhovna Rada 10th session opening   [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
62.    Yanukovich President's speech at traditional annual meeting with foreign diplomats working in Ukraine [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
63.    Вардзелашвили Ж. «Возможные миры» текстуального пространства [Электронный ресурс]. – Режим доступу:
64.    Іванов В.Ф. Текст та інші носії інформації в ЗМК [Електронний ресурс] // Актуальні питания масової комунікації. – Випуск 3. – Режим доступу:
65.    Непийвода Н., Скотникова Т. Психолінгвістичні методи аналізу текстов [Електронний ресурс] // Стиль і текст. – Випуск 4. – Режим доступу:
66.    Попов Р.А. Політичний дискурс: проблема теоретичної ідентифікації [Електронний ресурс]. – Режим доступу:



 
 
купить диплом в Сургуте